Не свари сѧ съ чл҃вкъмъ ˫азычьнъмъ. и не накладаи на огнь ѥго дровъ (ἐπιστоιβοσῃς) Изб 1076, 161 об.
Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. Главный редактор Р. И. Аванесов. 1988.
накладати — а/ю, а/єш, недок., накла/сти, аду/, аде/ш, док. 1) перех. Покривати зверху чим небудь; класти що небудь зверху. || розм. Те саме, що надівати. || Прикладати що небудь до чогось під час порівняння, вимірювання і т. ін. || Ставити, установлювати… … Український тлумачний словник
накладати — [наклада/тие] а/йу, а/йеиш … Орфоепічний словник української мови
накладати — див. накласти … Словник синонімів української мови
накладати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
накладати — кладам, даш, Сб. итрачати … Словник лемківскої говірки
накладати персні — Надівати персні на правиці заручуваних … Словник церковно-обрядової термінології
накладати покуту — і рідко покладати покуту Визначати покарання для каяника відповідно до тяжкості скоєних ним гріхів … Словник церковно-обрядової термінології
забороняти — Накладати церковну заборону … Словник церковно-обрядової термінології
класти — кладу/, кладе/ш, недок., перех. 1) Поміщати в що , куди небудь; розміщувати десь. || Поміщати в лікарню, клініку тощо. || Розміщувати на нічліг. || Вносити на збереження до ощадної каси, банку тощо (про гроші). || Складати що небудь в одне місце… … Український тлумачний словник
навалювати — юю, юєш, недок., навали/ти, валю/, ва/лиш, док., перех. 1) Накладати, звалювати на кого , що небудь. || перен. Покладати на кого небудь щось обтяжливе. 2) Нагромаджувати, насипати що небудь у великій кількості. || безос. 3) тільки док., безос.,… … Український тлумачний словник
